Майбутнє людства буде радикально відрізнятись від того, що ми бачимо сьогодні. Як каже Рей Курцвейл: «У 21-му столітті ми не будемо відчувати 100-річний прогрес, це буде більше схоже на 20 тисяч років прогресу (з сьогоднішньою швидкістю)». Ми будемо мати можливість жити на Марсі, поєднувати наш розум з розумом машин й отримувати доступ до великої кількості ресурсів. Але чи готова наша молодь жити у такому світі? Чи забезпечуємо ми їм навички та цінності, необхідні для адаптації, інноваційності та цілеспрямованості в такому світі?

Наші традиційні освітні моделі ери промисловості вже застаріли. Тому потрібні не поступові зміни в освіті, а, швидше, повний перегляд існуючої системи. Для розробки нових моделей навчання 21-го століття необхідна творча уява.

Саме тут з'являються новатори в галузі освіти на кшталт Рохана Робертса. У своїй новаторській книзі «Космічні громадяни та роздуми про польоти на Місяць: освіта в епоху експонентного розвитку  технологій», Робертс використовує новий підхід до того, що саме ми повинні робити інакше, щоб допомогти нашим дітям підготуватись до майбутнього. Його ідеї, як володаря нагород та лідера інновацій в GEMS Education (найбільший у світі приватний провайдер освіти), підкріплені десятиліттями взаємодії з корпоративними лідерами, інтерв'ю з керівниками, зустрічами з батьками й опитуваннями студентів.

В інтерв'ю Singularity Hub Робертс переосмислив майбутнє освіти і наголосив на важливості зміцнення відчуття космічного чуда під час розгляду цілей та існування людства.

Завдяки експонентному розвитку технологій ми живемо у світі прискорення змін. Що нам потрібно робити інакше в наших школах, щоб уникнути руйнівних інновацій?

Рохан Робертс: У світі підвищення рівня автоматизації та повсюдного розповсюдження штучного інтелекту ми побачимо злиття людей та машин. Є всі підстави відсвяткувати складні можливості сучасних технологій. Це нове співробітництво між людьми та машиною дозволить вступити в еру майбутнього, коли люди та машини будуть спиратися на спільні сильні сторони, щоб сприяти приголомшуючому покращенню умов повсякденного життя.

Ключовими елементами буде класифікація навичок, які мають привнести машини, і те, яким чином люди сприятимуть цьому партнерству. Принаймні, ми повинні підвищувати обізнаність про вплив експонентного розвитку технологій, вчити студентів розвивати образ мислення у світі прискорення змін і допомогати їм використовувати ці нові інструменти для вирішення грандіозних завдань, що стоять перед нашим видом.

Якими, на Вашу думку, є основні риси інноваційної навчальної програми? Яким навичкам, цінностям та образам мислення ми повинні навчати?

РР: Будь-яка навчальна програма, варта уваги, буде зосереджена не на змісті, а на розвитку критичних навичок виживання, таких як лідерство завдяки впливу, спритність та адаптація, ініціативність та підприємництво, ефективна комунікація, аналіз інформації, зацікавленість та уява. В епоху фейкових новин та альтернативних фактів ми повинні приділити увагу тому, щоб навчити нашу молодь розрізняти інформацію, помилкову інформацію, дезінформацію та пропаганду.

Нам необхідно зосередитися на можливостях майбутнього, які базуються на вирішенні проблем, креативності, цифровому громадянстві, ЗМІ та співпраці в різних мережах.

Ви зазначаєте, що освіта починає більше розглядатися як наука, ніж мистецтво. Як неврологія та вивчення взаємодії розуму та мозку формують вчення?

РР: Наразі картування та сканування мозку є технологіями з експонентним розвитком. За останні 10 років ми дізнались про людський мозок більше, ніж за всі попередні століття. Ми живемо в особливий час, коли неврологія, когнітивна наука, психологія поведінки та педагогіка починають тісно переплітатися у сфері нейроосвіти або  вивчення взаємодії розуму та мозку.

Як ви бачите зміни професорсько-викладацького складу у майбутньому технологічної автоматизації та підвищення рівня діджиталізації?

РР: Учитель 21-го століття буде більше стороннім орієнтиром, аніж мудрецем на сцені. Студенти сьогодні мають доступ до величезної обчислювальної потужності та значних обсягів інформації. Час, коли вчитель є експертом з предмету та джерелом інформації, вже минає. Вчителі, спеціалісти з різних навчальних програм, повинні також бути і керівниками, консультантами, наставниками та фасилітаторами.

Як буде виглядати школа майбутнього?

РР: У школі майбутнього ми побачимо різні тенденції: сеанси навчання, що базуються на штучному інтелекті, верифікацію на блокчейні, численні навчальні шляхи, мікрокурси, занурення в середовище віртуальної та доповненої реальності, використання ноотропів та навчальних плейлистів, що базуються на індивідуальних інтересах.

Зрештою, я бачу школу майбутнього як незалежну від космосу установу, яка орієнтована на роботизацію нашої молоді та допомагає їм використовувати технології для вирішення великих проблем, що стоять перед нашим видом.

Ви також вивчаєте ідею космічного громадянства та виховання почуття благоговіння і здивування в освіті. Чому такий підхід до освіти є ефективним?

РР: Людство зараз перебуває на порозі великих змін. Але Людство 2.0 – це не просто біо-фізичне оновлення. Воно має також включати моральне й етичне оновлення.

Якщо ми визнаємо, що доля людства полягає в тому, щоб стати мультипланетним видом і що наше майбутнє знаходиться серед зірок, то ми повинні почати зі  студентами обговорення питань, хто ми є, куди рухаємось і чим хочемо бути. Цю розмову нагально необхідно розпочинати ще у школах через наявність у нас потреби в розширенні власних інтелектуальних горизонтів та вдосконаленні фізичних обмежень.

Ми маємо готувати наших студентів до космічної перспективи, усвідомлювати небезпеки і можливості, пов'язані з трансгуманізмом, і зрозуміти, якими мають бути наші наступні кроки, оскільки ми усвідомлено приймаємо контроль над нашою еволюцією.

Джерело: Singularity Hub

Переклад: IT-Школяр