Новини

Тетяна Нанаєва: Україні потрібна політика цифровізації освіти та окремий орган, який би нею опікувався

office
Майже рік при Міністерстві освіти і науки працює Комітет з цифрових технологій в освіті. Експертно-дорадчий орган створено МОН за ініціативи соціального освітнього проекту «IT-школяр». Він об’єднав айтішників, науковців і громадських експертів, які не захотіли залишатися осторонь реформування освіти в Україні. Комітет допомагає міністерству запроваджувати стратегію діджиталізації освітньої галузі. В розробці — низка важливих новацій. Які компетентності повинен мати вчитель, як зі скромним бюджетом оснастити навчальні заклади, які навички школа має давати учням та хто всім цим повинен опікуватися? Ці запитання ми поставили голові Комітету з цифрових технологій в освіті при МОН України Тетяні Нанаєвій.

Розкажіть про склад комітету та експертизу

В комітеті загалом 23 члени. Ми намагалися сформувати таке представництво, яке давало б погляд на процеси діджиталізації освіти з різних кутів. Серед членів Комітету і представники великого IT-бізнесу, і науковці, і представники вищої освіти, системи підвищення кваліфікації вчителів, представники громадських організацій в сфері ІТ, представники шкіл — від вчителя до директора. Хочу сказати, що за деякими членами стоять цілі спільноти. Наприклад, є представники ІТ-асоціацій, які представляють в Комітеті окремі напрямки ІТ-галузі — виробників комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, інтернет-провайдерів, експертів в галузі кібербезпеки тощо. Тобто це голос не просто окремих експертів, це голос ІТ-галузі. Користуючись нагодою, я хочу щиро подякувати всім членам комітету за роботу і небайдужість до майбутнього української освіти.

Якими питання опікується комітет?

Міністерство освіти і науки України в цьому навчальному році здебільше спрямовувало свої зусилля на загальну середню освіту, і, оскільки ми є дорадчим органом МОН, ми також працювали переважно в цьому напрямку. Наприклад, ми подавали свої пропозиції до законів та положень, рекомендацій та наказів. Представляли своє бачення стратегії цифровізації освіти в цілому, пропозиції до  стандарту цифрової компетентності учнів і вчителів,  пропозиції стосовно аналітики діджиталізації освітньої галузі, надавали експертні висновки щодо питань кібербезпеки, електронних підручників, рекомендації стосовно обладнання закладів загальної середньої освіти комп'ютерною технікою та підключення шкіл до інтернету тощо.

Діяльність комітету розпочалася з соціальної ініціативи «IT-школяр». Яким чином ваша співпраця відбувається зараз?

Ми на постійному зв’язку, експерти «IT-школяра» беруть безпосередню участь у роботі комітету. Наприклад, секретар комітету — координатор ініціативи «IT-школяр» Віолетта Лісіна. Загалом ініціативу започаткував засновник креативного простору HUB 4.0 і віце-президент Асоціації платників податків України Валерій Омельченко наприкінці 2016 року. Проект сконцентрував експертизу IT-фахівців і освітян для цифровізації загальної середньої освіти. Шлях від заснування ініціативи до створення дорадчого органу при Міністерстві освіти ми пройшли лише за 2 роки. Я вважаю, це показник.

Стандарт цифрової компетентності вчителя вже затверджений? Які навички він містить?

У складі робочої групи, яка розробляє стандарт, працює декілька представників нашого Комітету. Наталія Вікторівна Морзе, представник Комітету, очолює цю  робочу групу. За основу було взято європейський стандарт Digital Competence Framework for Educators, його перекладено та значно адаптовано робочою групою. Зараз опис стандарту на стадії узагальнення і розміщення для публічного обговорення з подальшим остаточним прийняттям. Він містить декілька аспектів: цифрові компетенції для професійного розвитку, для формування цифрової компетенції в учнів, для навчання та оцінювання успіхів учнів, для створення та використання цифрових ресурсів і взагалі для ефективного існування в  інформаційному суспільстві.  Передбачається  унормування трьох рівнів володіння цифровими навичками. В країнах ЄС існує до восьми рівнів володіння цими компетентностями. Ми вирішили не ускладнювати і створити три: початківець, інтегратор/впевнений користувач,  та експерт. Після прийняття опису цього стандарту цифрових компетентностей мають бути оновленні відповідні положення: про атестацію та сертифікацію педагогічних працівників, професійні стандарти та положення про підвищення кваліфікації. Оновлено освітні стандарти та програми вищів для спеціальностей «Освіта» та «Педагогічна освіта», типові освітні програми та програми підвищення кваліфікації тощо. Багато роботи попереду. Якщо ми хочемо отримати системні зміни, в системі все має бути узгодженим.

В Україні є багато освітніх ініціатив, але через відсутність єдиної цифрової стратегії, вони несистемні. За останній час якісь кроки до цієї стратегії зроблені?

Стратегії цифровізації  освіти в МОН ще дійсно немає, але вона зараз розробляється, в тому числі і за нашої ініціативи. Проте особисто я вважаю, що просто стратегії недостатньо. Має бути ціла політика цифровізації освіти, в яку входить і стратегія, і тактика, і плани реалізації, і ресурсне забезпечення, і оцінка ключових показників. На жаль, в державному менеджменті сьогодні немає такого розуміння. Через це не маємо в Україні послідовності дій у цьому напрямку. Ми всі були свідками (а дехто ініціаторами й організаторами) різних програм і проектів цифровізації в освіті, в тому числі  проектів «100 відсотків», «Відкритий світ», «SMART освіта» тощо. Де ці проекти? Зі зміною влади кожного разу програми згорталися. Крок вперед — три назад. І так десятиріччями. Подивіться, наприклад, сайт UNESCO, ви знайдете багато прикладів освітніх політик цифровізації, які залишаються незмінними при змінах влади в країнах. В Україні, на превеликий жаль, такої політики немає, і нам поки не вдалося переконати міністерство, що вона має бути, тому зараз ми йдемо традиційним шляхом — створюємо стратегію цифровізації освіти і потім, сподіваюсь, дорожні карти її реалізації. Процес  створення стратегії в МОН дуже повільний, у тому числі і тому, що цифровізацією опікуються посадовці, для яких це не головний і не пріоритетний, а лише один з багатьох напрямів відповідальності. Комітет надав свої пропозиції в МОН стосовно ключових, стратегічних та операційних цілей Стратегії цифровізації. Це стосується і створення цифрового освітнього середовища, і забезпечення ефективного доступу до нього, і готовності всіх  учасників освітнього процесу використовувати це цифрове середовище, ефективно управляти процесами цифровізації на всіх рівнях.

В міністерстві вистачить рук на всі ці завдання?

Ми вважаємо за необхідне створити окремий орган з питань діджиталізації освіти, який охопив би всі рівні освіти — дошкільну, початкову, середню, профтех, післядипломну, вищу і який би відповідав за ефективну реалізацію даної стратегії. В багатьох країнах, наприклад, в Єгипті, Македонії, Індії тощо є міністерства комунікаційних і інформаційних технологій, в інших країнах є міністерства цифрового розвитку або цифрових справ, або в існуючих міністерствах створено відповідні департаменти цифровізації галузі. В Україні, на жаль, немає ані такого спеціалізованого міністерства, ані  відповідних департаментів в існуючих міністерствах. Тому процеси діджиталізації економіки та суспільства  в  нашій країні відбуваються дуже повільно і не системно. Міністерство освіти і науки не є виключенням. В МОН немає відповідного департаменту або директорату, який відповідав би за цифровізацію освіти в цілому. Є управління інформаційної політики і комунікацій, але фактично це PR-служба,  є департаменти науково-технічного розвитку та інноваційної діяльності і трансферу технологій, але за рік нашої спільної діяльності вони жодного разу не були залучені до процесів цифровізації освіти. В МОН є  управління адміністративно-господарського та організаційного забезпечення, яке відповідає за комп'ютерну техніку в міністерстві,  і саме на  нього розписують документи, які стосуються цифровізації освіти — парадокс, це зовсім не той рівень відповідальності. Ми наполягаємо, і я думаю, що врешті-решт отримаємо розуміння необхідності створення окремого органу. Без нього процеси цифровізації і діджиталізації не можуть бути системними, послідовними, комплексними і результативними. І це вже загроза формуванню цифрового суспільства та цифрової економіки в країні, уможливлення кібербезпеки та медіа-грамотності в суспільстві, розвитку технологій та інновацій, яких ми так потребуємо і на які очікуємо. Ми також вважаємо за необхідне запровадити в системі освіти (а можливо і ширше) індекс цифрової готовності всіх закладів освіти. Він потрібен для того, аби кожний керівник усвідомлював,  що в його закладі відповідає високому рівню цифрової готовності, а  над чим ще треба працювати. Відштовхуючись від цього, він зможе правильно вибудовувати стратегію розвитку цифрового середовища свого закладу, розробляти дорожні карти і плани розвитку, оцінювати ефективність за визначеними показниками. Наразі ніхто в країні не усвідомлює висоту цієї планки, і тому в системі освіти немає стрімкого розвитку в цьому напрямку.

Ви робили аналіз, яка зараз ситуація з оснащенням шкіл?

Хочу уточнити, аналіз стану цифровізації освіти робили не ми, а Інститут освітньої аналітики (ІОА). Ми  лише надали свої пропозиції, і в минулому році Інститут вперше додав розділ щодо цифровізації закладів загальної середньої освіти. Наприкінці 2018 року за результатами аналізу цієї статистики ми побачили, що в країні 413 шкіл все ще не оснащено комп'ютерною технікою. До речі, навіть в Києві є 5 шкіл без сучасної комп'ютерної техніки, можете собі уявити? Найбільше таких шкіл у Львівській, Житомирській і Закарпатській областях. При середньому значенні по Україні відсутності інтернет-підключення у 8% шкіл, близько 28% закладів Житомирської області звітують про відсутність інтернету, на Волині таких 19%, а на Закарпатті — 15%. Окрема проблема в його швидкості: у 9583 школах інтернет або дуже повільний, або відсутній і це унеможливлює нормальний процес навчання. Це також створює нерівний доступ до якісної освіти.

Субвенція, яку нещодавно затвердили, зможе виправити ситуацію?

Ми дуже раді, що парламентарі надали в цьому календарному році 1 млрд грн на цифровізацію шкіл. І ми як  експертно-дорадчий орган надали свої пропозиції до рекомендацій, яким чином розподілити ці кошти, яку саме техніку і в яких моделях постачати,  яким чином  краще підключити заклади до інтернету і які до всього цього мають бути вимоги. Я хочу порадіти за систему освіти, бо 17 квітня набула чинності постанова Кабміну, за якою 700 млн грн вирішено спрямувати на підключення шкіл до інтернету, інші 300 млн грн — на оснащення комп'ютерною технікою. Ми  запропонували, що це можуть бути різні моделі оснащення, не лише кабінети інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання, де діти користуються технікою лише на уроках інформатики. Якщо комп'ютер потрібен на уроці літератури або математики, діти відповідно мають йти до кабінету інформатики. Більше того, вчитель інформатики як матеріально відповідальний за цей кабінет, м’яко кажучи, не дуже зацікавлений в тому.  Окрім  традиційних кабінетів інформатики це можуть бути цифрові лабораторії фізики, хімії, біології, географії,  STEM-лабораторії. Ми  також запропонували декілька інших варіантів. Наприклад, оснастити цифрове робоче місце вчителя  в предметних аудиторіях принаймні комп'ютером і проектором.  Щоб в будь-якому класі вчитель міг використовувати доступ до цифрових освітніх ресурсів. Зрозуміло, що це компромісне рішення, бо  в такій моделі діти самі не користуються технологіями, а лише  спостерігають. Існують й інші підходи, наприклад, BYOD (Bring You Own Device): учні приносять власні пристрої, які під’єднуються до робочого місця вчителя і об’єднуються в єдиний цифровий простір завдяки програмам управління цифровим класом на кшталт Classroom Management. Ще одна модель використання техніки — COW (Computers on Wheels) — візки з портативними пристроями: планшетами, нетбуками, ноутбуками тощо. Їх можна перевозити з класу в клас, роздавати дітям і протягом трьох хвилини організовувати цифровий простір будь-де. Є потреба оснастити також вчительські кімнати, шкільні бібліотеки тощо. Ми сподіваємося, що  кошти за цією субвенцією будуть використані ефективно, і це значно покращить ситуацію з цифровізацією загальної середньої освіти. Очікуємо, що всі 100% шкіл матимуть широкосмуговий доступ до  інтернету,  і що пропорція кількості школярів на 1 комп’ютер в кожному закладі наближатиметься до 10:1.

Яке зараз це співвідношення — в Україні та світі?

В країнах Європи це 3-5 учнів на 1 комп’ютер, а в Австралії взагалі на кожного учня вже приходиться більше 1-го пристрою. Ми ставимо за мету досягти пропорції принаймні 10 до 1. Це знов ж таки не найкращий у світі показник, але він все одно трохи врівноважить ситуацію. Більше того, у школах з одним комп’ютерним класом можуть навчатися 600 дітей або 1500. І це, як ви розумієте, дуже різне співвідношення. Щоб зробити підхід більш системним, Комітет запропонував запровадити індекс цифрової готовності навчальних закладів, про який я казала раніше. З ним ми будемо розуміти не просто середню ситуацію в країні, а стан кожного навчального закладу. Це поки що на рівні ідеї, але я впевнена, що разом з Інститутом освітньої аналітики ми її реалізуємо і створимо такий індекс.

Яким має бути сучасний випускник української школи?

В матеріалах НУШ це зазначено. Випускник повинен не просто бути обізнаним у сучасних технологіях, але й бути здатним критично оцінювати і застосовувати їх — для пошуку та обміну інформацію, навчання та взагалі існування в цифровому просторі. Це базові речі. Окрім того, знати основи програмування і кібербезпеки, мати алгоритмічне мислення, вміти працювати з базами даних. Всесвітній економічний форум щороку визначає найзатребуваніші навички, і цей перелік дуже стрімко змінюється. Наприклад, така навичка як креативність була на 10 місці у 2015 році, а зараз — на 3 місці. Дуже важливе вміння вирішувати комплексні проблеми, критично мислити, комунікативні навички, емоційний інтелект, когнітивна гнучкість тощо. З іншого боку, ми говоримо про компетентнісний підхід вже майже 30 років, але досі не навчилися ефективно формувати ці компетентності  та, головне, оцінювати рівень їх сформованості. Чи сформовані ці компетентності у дитини? Цього не знають ані вчителі, ані батьки, ані  самі діти. Але існують рубрикатори, за якими це можна оцінювати, і ми ще декілька років тому пропонували їх запровадити. Без такого вимірювання мало що зміниться.

Чи не найголовніша проблема — кадри. Досвідчені вчителі часто критично налаштовані до змін, а молоді спеціалісти взагалі не бачать себе у школі. Чи є вихід?

Ще великий і окремий напрямок. Знаєте скільки на всю країну вакансій вчителів інформатики? Картина начебто нормальна:  в жовтні було всього 67 вакансій на всю країну, крапля в морі. Але це не  зовсім так. Кожний директор школи намагається закрити вакансію. Якщо немає фахівця з інформатики, він «перекриє» вчителем математики або фізики. Людина вміє користуватися комп’ютером, але не може працювати ефективно, бо не знається на програмуванні, кібербезпеці, методах викладання предмету. Проблема кадрів дуже серйозна, її треба піднімати, не замилювати очі самим собі. Я думаю, це має бути загальнодержавна кампанія із залучення молоді до навчальних закладів. Є багато різних рішень, але на це треба спрямувати зусилля. Знову ж таки потрібен єдиний орган, який би цим займався. Зараз цим ніхто особливо не опікується, якось воно відбувається само собою. Це неправильно.

За яких умов ви зможете сказати, що комітет виконав своє завдання і може припиняти роботу?

С одного боку, створення стратегії цифровізації освіти — півшляху. З іншого, будь-яку стратегію можна зіпсувати невідповідним виконанням або взагалі не виконати. Якщо такий окремий орган з’явиться і налагодить системну роботу, якщо долучатиметься громада, коли все це працюватиме як годинник, тоді можна закінчувати. Але нам до того поки далеко. В будь-якому випадку ми вважаємо, що фахова громадська думка ніколи не завадить владі. Найближчим часом ми плануємо прозвітувати про досягнення першого року нашого існування, проаналізувати інші напрями та можливості, продумати шляхи вдосконалення нашої діяльності.  Ми відкриті до пропозицій і співпраці для досягнення синергії у справі цифровізації освіти.
До списку всiх новин
News

Ще новини

IT-школяр став партнером Національної коаліції цифрових трансформацій
Головна мета коаліції — вдихнути нове життя в економіку та суспільство України, втілюючи цифрові трансформації.
Детальніше
ТОП-шкіл: Де дітям вивчати програмування у 2019 році?
IT-школяр разом із партнерами розповідає, де школярам опановувати сучасні технології.
Детальніше
8 способів використання технологій в аудиторіях задля трансформування процесу викладання та навчання
Представляємо 8 способів, завдяки яким інтеграція технологій трансформує процес викладання та навчання: від використання слайд-шоу до ігрового навчання.
Детальніше

Хочу приєднатися