Новини

Тетяна Нанаєва: В наших школах співвідношення електронних пристроїв до учнів 1:10. В європейських — 1:2

office

«Цифрова Україна» — спільний проект парламентського телеканалу «Рада» і «Хай-тек офіс Україна». В ефір завітала голова Комітету з цифровізації освіти при Міністерстві освіти і науки, керівник експертної групи Хай-тек офісу Тетяна Нанаєва. Вона розказала про перші результати роботи комітету, плани, сучасний стан і нову Концепцію цифровізації освіти в Україні.

Відео розмови: https://www.youtube.com/watch?v=Fr_pRRMVf1s

Ви очолюєте Комітет з цифровізації при МОН. Власне, для чого він створений і які сфери охоплює?

По-перше, я дуже вдячна за вашу увагу до цієї проблеми. Бо інколи так буває, що освіта знаходиться за межами основних пріоритетів. Щодо комітету. Все почалося з соціальної ініціативи «IT-школяр», в рамках якої зібрали майже 30 фахівців з бізнесу, з IT. За ініціативою цих людей був підписаний меморандум з міністерством. Як результат цього підписання створили Комітет з цифрових технологій.

Які завдання ви ставите перед собою і перед колегами?

Ми створили Хай-тек офіс і в рамках розпорядження уряду щодо цифрових змін в економіці і суспільстві прописували діджитал-адженди, трансформаційні зміни, які мають відбутися. Так сталося, що ми виконуємо ці завдання у складі комітету. Це експертний дорадчий орган, який допомагає міністерству освіти забезпечувати ці зміни.

Комітет створений у травні, йому ще й року немає. Чим відзначився цей період?

Я дуже вдячна всім членам Комітету, це дуже потужний колективний орган, який розробив майже 20 документів. І це не просто документи. Наприклад, розкажу про одне з перших наших завдань. Коли розроблявся Закон про середню загальну освіту, ми подивилися проект через призму діджиталізації. Ми подали відповідні пропозиції, і їх врахували. Коли створювалась Концепція розвитку педагогічної освіти, ми теж побачили, що бракує уваги до цифрової сфери. Комітет запропонував створити стандарт цифрової компетентності вчителя. Що це означає? За наявності стандарту  зміняться програми підготовки вчителів. Ми матимемо обізнаних в цифрових технологіях вчителів, які зможуть якісніше не лише викладати, але й організувати навчальний процес, формувати цифрові навички своїх учнів у математиці, літературі, історії чи будь якій іншій дисципліні. Невеликий здавалося б додаток до концепції, але він каталізує багато змін.

Ви працюєте над Концепцією цифровізації освіти. Документ вже дуже скоро планується допрацювати. Розкажіть, про що йдеться?

Так, це одне з головних надбань Комітету. Ми зробили поштовх до реальних трансформацій. Бо дещо вже відбувалося. Наприклад, Нова українська школа — це реформа на багато років вперед, в ній закладено і створення електронної платформи, і електронних підручників, і цифрові навички. Але немає єдиної концепції. Я давно займаюся давно цим питанням і бачу, що в галузі освіти не можна змінювати пріоритети розвитку з кожним новим складом уряду.  Я пам’ятаю, напрацьовувалися Програма інформатизації 100%, «Відкритий світ». Але потім все перехреслювалося і починалося з початку. Концепція цифровізації освіти, ми дуже сподіваємося, буде передбачати спадкоємність.

Поясніть для широкого загалу, що означає цифровізація освіти для розвитку економіки загалом. Наскільки друге залежить від першого?

Давайте подумаємо разом. В системі освіти задіяно майже 8 мільйонів учнів і студентів, маю на увазі початкову, середню, вищу освіту. Тобто сьогодні за українськими партами  знаходиться населення Австрії чи Швейцарії. Щороку ми випускаємо близько 368 тисяч студентів. Це дорівнює населенню Ісландії. Уявіть собі, щороку населення Ісландії приходить на ринок праці. Які вони фахівці, чи мають навички і не тільки цифрові. Чи мають обчислюване мислення так зване competency thinkin, критичне та інноваційне мислення? З іншого боку, чи є у нас можливість запропонувати їм відповідну роботу? Ми часто говоримо про трансформаційні зміни в економіці, але хто їх буде робити? Сьогоднішні випускники шкіл і вищих навчальних закладів, які приходять на ринок праці. Якщо сьогодні не змінити освіту, зміни не відбудуться. На моє переконання, освіта має бути рушійною силою, бути локомотивом. Над концепцією працює потужна команда — освітяни, бізнес, громадські активісти.

Ви аналізували поточний стан цифровізації? Певно ми не в самому початку, щось вже виконано, інше на етапі втілення. Де ми зараз знаходимося?

Важливо розуміти, що цифровізація це не лише комп'ютери і не лише підключення до інтернету. Але це ті показники, від яких можна відштовхуватися, щоби зрозуміти загальну ситуацію. Інститут освітньої аналітики додав розділ щодо цифровізації освіти і зібрав наприкінці минулого року цю статистику. Наприклад, 41% шкіл мають підключення до інтернету зі швидкістю 10 мегабіт в секунду. Це не просто питання зручності користування, швидкість підключення має велике значення і в економічній перспективі. Подвоєння швидкості інтернету в країні, це 0,3% до ВВП. Це концептуально не врегульоване питання: а яка має бути швидкість у школах? 8% шкіл взагалі не приєднано до інтернету. Це означає, що навчальний заклад не має контакту з світовим простором, до омріяної електронної платформи, яка зараз створюється. У дітей немає доступу до енциклопедій, до інформації, до спілкування. Це перш за все дуже несправедливо до самих учнів.

Щодо комп'ютерів. По-перше, в Україні поки що не врегульоване питання списання техніки. Коли ми бачимо звіти про понад 300 тисяч комп'ютерів у школах, треба розуміти, що в деяких ними користується лише адміністрація. Якщо розрахувати співвідношення стаціонарних комп'ютерів до загальної кількості учнів, виходить 17 комп'ютерів у кожній школі. В деяких школах їх набагато більше, отже в якихось немає жодного. Враховуючи не лише стаціонарні комп'ютери, але й планшети, мобільні гаджети, бачимо 10 дітей на один електронний гаджет. За світовими цифрами: а Австралії на одного учня припадає 1-2 пристрої, в країнах Європейського союзу це співвідношення  4 до 1, чи 2 на 1. Це прикро.

До яких висновків чи рішень ця аналітики має нас підводити? На які проблеми вказує?

Під час аналізу в комітеті виникла ідея. Зараз поясню. Кожний навчальний заклад надав інформацію. Ми бачимо ситуацію по країні в цілому, але сам навчальний заклад не може порівняти себе з іншими, не знає ситуації у регіоні чи навіть своєму місті. Виникла ідея створити індекс цифрової готовності освітніх закладів. Кожен навчальний заклад буде бачити себе у порівнянні з іншими. Це як лакмусовий папірець, який всім показує, де вони є, що потрібно розвивати. Відштовхуючись від цього індексу, можно розробляти власні плани з цифровізації. Цю ідею ми будемо втілювати паралельно з Концепцією цифровізації освіти.

Окрім сказаного, які завдання бачите перед собою, чому слід приділити увагу?

Підготовка вчителів.

Серйозна проблема?

Вчителів інформатики не вистачає.  Якщо подивитися офіційну статистику, вона покаже, що в країні не вистачає лише 67 вчителів. Але це не зовсім так. Тому що кожний директор навчального закладу намагається закрити вакансію — вчителями математики, фізики. Вони можуть бути просуненими користувачами технологій, але все ж таки це зовсім інша спеціалізація. Ми до речі проаналізували програми і навіть слова «кібербезпека» не знайшли. Якщо подивитися на всі програми з 1 до 12 класу, лише 6 годин присвячено безпечному інтернету. А має бути принаймні 15-20 годин кожного року! Кібербезпека тільки на перший погляд не має відношення до освіти. Найголовніший фактор у кібербезпеці — людський. Вона існує, тому що люди не обізнані. Освіта покликана готувати молодь до життя у цифровому суспільстві.

Створена національна освітня електронна платформа, але ми бачимо велику проблему — відсутність якісних, класних, сучасних, інтерактивних навчальних закладів, які могли б її наповнити. Є виробники, але підручники досить не в школі. Я думаю, що це виклик до прогресивної IT-спільноти: звернути увагу на проблему освіти для українців і створити сучасні електронні ресурси для неї.

Чи опікується ваш комітет тим, аби Україна не лише наздогнала, але й випередила лідерів. Чи існує рецепт для швидкого стрибку?

Ми намагаємося, але це нелегко вдається. У структурах міністерств немає фахівців і підрозділів, які займалися б цифровізацією своєї галузі. І це проблема. Ми як громадський експертно-консультативний орган надаємо консультації та експертизу, але ми не можемо виконувати, виконавець — міністерство. Цьому теж потрібно приділити увагу. Я думаю, що інтелектуальна потужність України, наш IQ дуже великий. Так, є й організаційні перешкоди. Але це наразі дуже слушне запитання, ми думаємо, яким чином Україні стати лідером принаймні в якихось окремих напрямках і галузях.

До списку всiх новин
News

Ще новини

В Україні школярі вивчатимуть основи кібербезпеки
Вже з початку нового навчального року.
Детальніше
Слідом за кібербезпекою в українські школи йде мікроелектроніка
Сучасна школа потребує сучасних знань!
Детальніше
Тетяна Нанаєва: Україні потрібна політика цифровізації освіти та окремий орган, який би нею опікувався
Інтерв'ю голови експертно-дорадчого Комітету з цифрових технологій в освіті при Міністерстві освіти і науки Тетяни Нанаєвой.
Детальніше

Хочу приєднатися